Your browser version is outdated. We recommend that you update your browser to the latest version.

@ - Дехто з українських читачів може зауважити що у книжки Yaroslaw’s Treasure є такий собі, ну, україномовний близнюк, бо таки вже давно існує книжка Скарб Ярослава, і то одного й того самого автора! Чи можна з цього приводу уявити що Yaroslaw’s Treasure це лише переклад існуючої повісті?

МП - Справді це було би неможливо зробити. Скарб Ярослава був надрукований видавництвом Джура в Тернопілі у вересні 2003-го року, а вже рік пізніше Україна пережила Помаранчеву Революцію. І за той час історія змінилася. Тому мені треба було змінити дію, представляючи її тепер на тлі якраз цеї Помаранчевої Революції. Але сама суть повісті незмінена.

 @ - Що спонукало вас, живучи у Ванкувері, писати книжку українською мовою?

МП - Треба знати з якого приводу я зачав був писати. Це був десь 1995-тий рік. Мені все подобалася пригодницька, а то й боєва література. Мій улюблений автор це Степан Любомирський. В мене на полиці усі його твори. А тепер, хоч Україна здобула ніби то незалежність, але твори які надходили з України були, як би то сказати, мляві, нудні, а що гірше не проявляли того ясного бачення української нації, тої національної свідомости до якої я був привик. Отже була потреба в самій Україні на цілком інакший твір. А друга спонука на цей український твір, - це мої рідні сини. У Ванкувері не було їм ровесників для спілкування українською мовою, і я на очах бачив як їхна мова, навчена ще з дитинства в Торонті, втрачалася. Отже я писав Скарб Ярослава свойому рідному синові, Ярославові.

@ - Але все ж таки обидві книжки є пов'язані з Помаранчевою Революцією, чи не так? Чи правда що ваш видавець назвав Скарб Ярослава пророцтвом Помаранчевої Революції?

МП - А тут ви маєте рацію. У Скарбі Ярослава я описав зміну влади Кучмівської клептократії на тлі багатолюдних демонстрацій на самім Хрещатику. Точно такі демонстрації відбулися рівно рік пісьля появи Скарба Ярослава. Видавець, пан Василь Ванчура вибрав був помаранчевий кольор для окладинки книжки - і рік пізніше відбулася помаранчева революція. В книжці описане протистояння з московськими спецслужбами підчас демонстрацій на Хрещатику. Кажуть що й до такого майже дішло підчас ПомРев. В книжці описаний перехід міліції Міністерства Внутрішних Справ на бік демонстрантів. І це також до великої міри відбулося рік пізніше. На окладинці книжки пістолет ПСМ. 

@ - Чи загадкова смерть Генерала Юрія Кравченка є однією із тих подій?

MP -Якраз найголовніша із тих подій. Я скористався нею, вибачте, щоби закінчити повість без прилюдного виявлення таємниці скарбу. Отже закінчення співпадає із реальністтю. А смерть через два вогнепальні поранення пістолетом в голову – це точно українське самогубство!

@ - Дякую. Знаємо тепер для кого ви писали Скарб Ярослава. Але скажіть тепер для котрої публіки призначене Yaroslaw’s Treasure?

MP - Я писав Yaroslaw’s Treasure для пересічного анґломовного читача. Для такого кому нелегко знайти Україну на мапі світу. Це для того кому Україна це якась провінція Russia. Але книжка теж буде вартісна для того внука правнука українських іміґрантів який може ледь вже не потонув в анґломовному світі.

@ - Вдруге дякую. Бажаю успіхів.

Часопис КРИТИКА влітку 2010р. помістив україномовну рецензію Yaroslaw's Treasure. Автор рецензії, Людмила Наконечна, пише:

За жанром «Yaroslaw’s Treasure» – трилер, із якого можна було би зробити голівудський бойовик. Усі його складники наявні: сильні та шляхетні герої протистоять арміям і мафіям, всепереможний герой рятує героїню, підлі зрадники зраджують, і весь цей салат присмачено стріляниною, погонями, еротикою, сентиментальністю, місією планетарного масштабу і критичним аналізом політичного становища в Україні.

Книжку Скарб Ярослава можна замовити тут:

КНИГА - UA

********************************************************

УВАГА!

Вийшло продовження Скарба Ярослава,

Помста Ярослава Yaroslaw’s Revenge

Львівську фірму Галімпекс якраз визнали найуспішнішим виробником шкляних різдвяних прикрас, як 14-го листопада, 2006, її власника Богдана Дацька було застрілено коли його білий Мерцедес переїзджав крізь браму до заводу. Попри наявність сім поранень в голову, шию та груди ніхто не чув пострілів, ніхто не бачив зброї і не знайшлися гільзи на місці злочину.

Через шість днів, Бешенний Макс Курочкин, славний авторитет московського криміналу, був арештований на летовищі в Борисполі коли він прилетів з метою підготовки відвідин України президентом Путіном. А через три дні Олександр Литвиненко помер у Лондоні, отруєний Полонієм 210. 31-го березня, 2007р. Бешеного Макса Курочкина було вбито на подвірю Святошинського райсуду коли проводили його до фурґону. Снайпера не було затримано.

У сьогоднішній Україні реальність набагато дивніша за фантазію. Повість Помста Ярослава снує розповідь крізь усю цю плутанину і завершується ще дивнішою подією...

Світова преса розголосила про піратський напад 24-го липня, 2009р. на Балтійському Морі, біля самих берегів Швеції. А 28-го липня жертва цього нападу, корабель Арктик Сі, проплила попри місто Довер і звітувала бритійській бережній сторожі що усе в них в порядку. Однак у цей же час цілий московський чорноморський флот уже вирушив був в погоню за цим кораблем, в якого на борту ніби не було нічого крім пиломатеріялу. Корабель Арктик Сі цілковито проминув призначений порт Бежая в Алжерії і поволеньки рухався на південь західним узбережжям Африки.

У Помсті Ярослава справжний вантаж корабля Арктик Сі стає цею ниткою яка пов’язує вбивства, атентати, пірацтво, шпигунство, наркотики та війну із передчасною смерттю, в день третих роковин смерті Олександра Литвиненка, генерал майора московського ҐРУ Антона Сурікова.

Повернувся холодновоєнний бойовик!

Цього разу це канадський ІЦОЗ, Інтегрований Центр Оцінки Загроз в чиїх руках є ключ до перехоплення ядерної загрози.